ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА СОЦІО-ЛІНВІСТИЧНІ ФАКТОРИ ЗАЇКАННЯ.

30.08.2024

Serhii Korniev,

PhD in Pedagogy, Associate Professor

Kyiv, Ukraine

Oleksandr Kozynets,

PhD in Pedagogy, Associate Professor

Associate Professor in Ukrainian State Mykhailo Drahomanov University

Ukrainian State Mykhailo Drahomanov University, Kyiv, Ukraine

PSYCHOLINVISTIC FACTORS THAT CONTRIBUTE TO THE APPEARANCE OF PAUSES IN THE SPEECH OF PEOPLE WITH STUTTERING

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА СОЦІО-ЛІНВІСТИЧНІ ФАКТОРИ ЗАЇКАННЯ.

Судомні запинки-затинання зазвичай пов'язані з фонетичними характеристиками звуків. До звуків, які найчастіше супроводжуються-провокують судомами, належать глухі та дзвінкі приголосні, особливо «п, т, к», які потребують підвищеної м’язової напруги органів периферійного мовленнєвого апарата для їх зовнішньої реалізації , судоми виникають і на поєднаннях цих звуків з іншими приголосними, наприклад «тр, ст, кр, дл» тощо.

Судомні запинки-затинання частіше відбуваються при промовлянні речень, довгих та складних за своєю граматичною структурою. Запинки-затинання більшою мірою ймовірні в словах, не характерних для індивідуального словника (малочастотні), а також у словах або словосполученнях, які мають основне інформаційне навантаження у висловлюванні.

На виникнення запинок-затинань впливає і ритмічна структура слова. Запинки-затинання та повторення головним чином виникають на переднаголошених та наголошених складах. Найчастіше – на першому складі слова чи фрази.

Тож на які фактори слід звертати увагу?

Мовленнєве дихання. У клінічній картині заїкання незмінно присутнє порушення дихання. Немовленнєве дихання заїкуватих – поверхове, ритм його недостатньо стійкий, легко порушується при емоційному напруженні за рахунок кореляції між емоційним та м’язовим тонусом. Перед початком мовлення особи із заїканням роблять недостатній за обсягом або навпаки надмірний вдих, що не забезпечує адекватного підскладкового тиску повітря, а в подальшому ненормативній реалізації інтонаційно-смислового відрізка повідомлення відповідно до темпоритмчних та просодичних норм. Порушення мовленнєвого дихання часто настільки сильно виражене, що багато дослідників схильні відносити причину заїкання до порушення регуляції дихальної функції. При корекції заїкання на практиці, як правило, використовуються прийоми для регуляції мовленнєвого дихання як одного з провідних прийомів встановлення плавності мовлення.

Супутні рухи. Мовлення заїкуватих, як правило, супроводжується супутніми рухами, які проявляються у різних людей по-різному: від роздмухування крил носа і заплющування очей до складних рухів усім тулубом. Так, у процесі розмови можуть спостерігатися: кивальні рухи головою, розгойдування тулубом, притоптування, стискання пальців у кулаки тощо. Ці супутні рухи зазвичай не мають характеру емоційно-виразної жестикуляції, яка супроводжує мовлення людей, які не заїкаються. Здебільшого, на початкових етапах заїкання, вони спрямовані на перерозподіл м’язового напруження, каналізування зайвого і можуть носити допоміжний характер. Але в подальшому вони затягуються в патологічний процес й набувають насильницького характеру й не можуть допомагати, а часто ускладнюють стан. У деяких випадках рухи бувають настільки складні, що починають нагадувати рухові ритуали. (Наприклад, перед тим, як почати говорити дитина із заїканням, заплющує очі на кілька секунд, одночасно чухаючи ніс правою рукою, потім переступає з ноги на ногу і тільки після цього починає говорити).

Мовленнєві хитрощі. При хроніфікованому заїканні практично всі діти з цим порушенням використовують у мовленні одноманітні, багаторазово повторювальні протягом висловлювання, семантично спустошені лексеми : «так-так; ось-ось; це саме, думаю» тощо. Іноді звукосполучення, що легко вимовляються дитиною, які можуть бути навіть безглуздими. Такі явища у спеціальній літературі прийнято називати емболофразією, а самі слова – емболами. Емболи нерідко використовуються перед так званими важкими звуками. (Наприклад: «Я хочу... це ось, я хочу... то ось, я хочу.... п-п-п-одивитися...»).

Емболи можуть з'являтися наприкінці судом, або на початку висловлювання, чи між синтагмами, як «вступ-втікання» у плавне мовлення. Досить часто емболи заповнюють паузи, коли дитина із заїканням намагається дібрати адекватні слова, що відповідають задуму висловлювання. Використання емболів, зазвичай, не усвідомлюється. Нерідко в мовленні осіб із заїканням спостерігається заміна слів, які важко вимовляються, на слова, які вимовити легше. Часто мовленнєві хитрощі такого роду змінюють сенс висловлювання, і той, хто говорить, зазвичай усвідомлює це.

Вегетативні реакції. Усне мовлення підлітків та дорослих із заїканням, зазвичай, супроводжується вегетативними реакціями. Це може виражатися почервонінням або зблідненням обличчя, різким почастішанням серцебиття. У процесі мовлення посилюється потовиділення, долоні стають вологими, можуть з’явитися краплі поту на лобі, іноді стає вологим не тільки обличчя, а й тіло. Аналогічні вегетативні реакції можуть спостерігатися і у здорових людей, але тільки в ситуаціях сильної емоційної напруги. Порушення ритму серцебиття, дихання його недостатня стійкість, пов’язане з гормональним впливом на органи і системи, що виникає, як відповідь на певну ситуацію спілкування або на власне емоційне переживання дитини. У дітей із заїканням саме мовлення- ситуація комунікації (особливо в певних ускладнених умовах: з незнайомими людьми, складний матеріал, власне відношення й т.п.) викликає занепокоєння (або страх), а це викликає викид гормонів стреса- кортизол, адреналін та норадреналін. Коли тіло відчуває загрозу — байдуже, фізичну чи психологічну, — мозок посилає сигнал у залози, і у відповідь вони виробляють кортизол. Завдяки цьому гормону покращується концентрація уваги (а це призводить до гіперконтролю в.ч. й за мовленням з боку власного контролера- цетра Верніке. Який дуже прискіпливо слухає власне мовлення людини й при будь-яких неточностях, заставляє виправитись, повторити «ще раз ПРАВИЛЬНО» і можливо декілька раз- так і виникає КЛОН). Псилюється кровообіг і синтез глюкози - все це разом допомагає організму виділяти додаткову енергію, щоб успішно долати стрес. По суті, кортизол забезпечує функціонування організму у стресовій ситуації та допомагає швидко прийняти рішення «бити чи бігти» — так формулюється найстаріший еволюційний механізм. емоційному напруженні за рахунок кореляції між емоційним та м’язовим тонусом. Адреналін також грає певну роль, його основна функція – мобілізаційна. У стресових ситуаціях (можливо навіть вдаваних) адреналін мобілізує всі сили організму на самозахист. У стані страху наші зіниці розширюються саме завдяки впливу цього гормону, а також у стресових ситуаціях частішає серцебиття, прискорюється та змінюється на верхній тип дихання звужуються кровоносні судини, органи травлення уповільнюють свою роботу. Вироблення адреналіну сприяє збільшенню кількості цукру в крові, а також під його впливом органам і системам необхідна більша кількість кисню. Підвищується загальне тонусне напруження й всі процеси протікають в змінених умовах. Постійна ситуація стресу в процесі мовлення у хворих із заїканням призводить до порушення регуляції норадреналіну, що відбувається в задній частині гіпоталамуса та мозковій речовині надниркових залоз, як і адреналіну. Попередником норадреналіну є дофамін. У мозку дофамін бере участь у регуляції поведінки та моторики. У кровоносних судинах викликає їх розширення, у нирках збільшує виділення сечі, у підшлунковій залозі знижує вироблення інсуліну, у травній системі знижує перистальтику шлунково-кишкового тракту та захищає слизову оболонку кишечника, в імунній системі знижує активність лімфоцитів. Вважається, що дофамін одна із хімічних чинників внутрішнього підкріплення (ЧВП) і є важливою частиною «системи винагороди» мозку, оскільки викликає почуття задоволення (чи задоволення), чим впливає процеси мотивації і навчання [Nestler, Eric J. (Eric Jonathan), 1954-. Molecular neuropharmacology : a foundation for clinical neuroscience. — 2nd ed. — New York: McGraw-Hill Medical, 2009. — 1 online resource с. — ISBN 978-0-07-164119-7, 0-07-164119-X, 0-07-148127-3, 978-0-07-148127-4, 978-1-281-79174-0, 1-281-79174-1.]. Однак, ця думка, що просувається популярною культурою та засобами масової інформації, є помилковою. Останні дослідження показують [ Nestler, Eric J. (Eric Jonathan), 1954-. Molecular neuropharmacology : a foundation for clinical neuroscience. — 2nd ed. — New York: McGraw-Hill Medical, 2009. — 1 online resource с. — ISBN 978-0-07-164119-7, 0-07-164119-X, 0-07-148127-3, 978-0-07-148127-4, 978-1-281-79174-0, 1-281-79174-1.]

[ M. N. Baliki, A. Mansour, A. T. Baria, L. Huang, S. E. Berger. Parceling Human Accumbens into Putative Core and Shell Dissociates Encoding of Values for Reward and Pain (англ.) // Journal of Neuroscience. — 2013-10-09. — Vol. 33, iss. 41. — P. 16383–16393. — ISSN 1529-2401 0270-6474, 1529-2401. — doi:10.1523/JNEUROSCI.1731-13.2013.] [3.↑ Jennifer M. Wenzel, Noah A. Rauscher, Joseph F. Cheer, Erik B. Oleson. A Role for Phasic Dopamine Release within the Nucleus Accumbens in Encoding Aversion: A Review of the Neurochemical Literature (англ.) // ACS Chemical Neuroscience. — 2015-01-21. — Vol. 6, iss. 1. — P. 16–26. — ISSN 1948-7193 1948-7193, 1948-7193. — doi:10.1021/cn500255p], що дофамін не викликає почуття задоволення або задоволення, а створює сильне відчуття передчуття від отримання результату або небажання його отримання, подібне до того, яке відчувають люди перед оргазмом або при сильній огиді. Дофамін природно виробляється у великих кількостях під час позитивного, за суб'єктивним уявленням людини, досвіду — наприклад: сексу, прийому смачної їжі, приємних тілесних відчуттях, таким чином, надаючи цим подіям мотиваційну важливість. Нейробіологічні експерименти показали, що навіть спогади про заохочення можуть збільшити рівень дофаміну, тому даний нейромедіатор використовується мозком для оцінки та мотивації, закріплюючи важливі для виживання дії. Але у заїкуватих відбувається зворотній процес - замість зв’язку МОВЛЕННЯ-ЗАДОВОЛЕННЯ-МОТИВАЦІЯ (хочу ще!), формується зв'язок МОВЛЕННЯ-СТРАХ/СТРЕС- НЕВДАЧА-УНИКНЕННЯ. Саме такий алгоритм спостерігається у багатьох осіб із заканням, особливо починаючи з підліткового віку, спостерігається патологічна особистісна реакція на мовленнєве порушення як страх мовленнєвого спілкування – логофобія. Логофобія включає нав’язливі переживання і страх виникнення мовленнєвих судом. Ці переживання мають яскравий, образний характер. Тільки уявлення ситуації або спогад про певні ситуації спілкування може викликати в осіб із заїканням переживання страху. Саме тоді виникають виражені вегетативні гормонально обумовленні реакції . Нерідко діти із заїканням розуміють необґрунтованість почуття страху, але подолати його не можуть. Логофобія у підлітків, крім обмеження спілкування з однолітками, нерідко призводить до відмови осіб із заїканням відповідати усно перед класом. Вони переходять на письмові відповіді. Й взагалі обмежують свою мовленнєву комунікацію.

Протікання заїкання. Заїкання , що виникає у дітей дошкільного віку, може спостерігатися протягом кількох годин або кількох місяців, а потім зникає або спонтанно, або внаслідок корекційної дії. У більшості випадків заїкання набуває хронічного протікання. Також важливо наголосити на тому, що розрізняють кілька типів перебігу даного мовленнєвого порушення.

Регредієнтний тип заїкання характеризується тим, що поступово зникає вся симптоматика заїкання. Послаблюється його тяжкість, зменшується або зникає страх мовлення, зменшуються супутні та співдружні рухи. Це найбільш сприятливий тип перебігу цього мовленнєвого порушення. Зменшення та зникнення симптоматики заїкання може відбуватися спонтанно у дитячому віці, а також під впливом логокорекційних занять.

Якщо заїкання не проходить спонтанно протягом 6 місяців від моменту виникнення, то можна вважати, що воно набуває хронічного перебігу. При хронічному перебігу заїкання виділяють такі типи:

Стаціонарний тип – порушення протікає стабільно та монотонно, виражена логофобія, супутні психопатологічні та моторні порушення протягом певного періоду часу не зазнають змін. Заїкання не змінюється ні за тяжкістю прояву, ні за клінічною картиною.
Рецидивний тип – чергування періодів плавного мовлення та мовлення із заїканням.
Хвилеподібний тип – періодичні коливання різної тривалості у бік то поліпшення, то погіршення мовлення, проте повного зникнення заїкання не відбувається. Іноді ці коливання можуть бути пов’язані з будь-якими причинами: наприклад, погіршення мовлення в осінньо-весняний період року, зі вступом до школи, пубертатним віком, службою в армії тощо. У ряді випадків хвилеподібні зміни в мовленні та емоційному стані осіб із заїканням можуть проходити і без видимої причини.
Прогредієнтний тип – існує тенденція до посилення заїкання. Уся симптоматика мовленнєвого порушення ускладнюється, а стан поступово погіршується.

Список використаних джерел:

Белякова, Л. И. Логопедия : Заикание [Текст] : учебник для студентів вузов / Л. И. Белякова, Е. А. Дьякова. Москва : Академия, 2003. 207 с.
Гуцал Л. Л., Миронова С. П. Теоретичні аспекти та методика подолання заїкання у молодших школярів : навч.-метод. посіб. Хмельницький : Поділля, 2001. 91 с.
Кондратенко В. О, Ломоносов В. С. Комплексний підхід до подолання заїкання у підлітків. Київ : КНТ, 2018. 152 с.
Логопедія: [підручник] / За ред. М. К. Шеремет. – Київ : Видавничий Дім «Слово», 2010. 375 с.
Рібцун Ю. В. Заїкання: підтримка дитини з особливими мовленнєвими потребами в освітньому середовищі : навч.-метод. посіб. К. : ФОП Цибульська В. О., 2023. 272 с.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА СОЦІО-ЛІНВІСТИЧНІ ФАКТОРИ ЗАЇКАННЯ.

Serhii Korniev,

PhD in Pedagogy, Associate Professor

Kyiv, Ukraine

Oleksandr Kozynets,

PhD in Pedagogy, Associate Professor

Associate Professor in Ukrainian State Mykhailo Drahomanov University

Ukrainian State Mykhailo Drahomanov University, Kyiv, Ukraine

PSYCHOLINVISTIC FACTORS THAT CONTRIBUTE TO THE APPEARANCE OF PAUSES IN THE SPEECH OF PEOPLE WITH STUTTERING

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА СОЦІО-ЛІНВІСТИЧНІ ФАКТОРИ ЗАЇКАННЯ.

Тож на які фактори слід звертати увагу?

Рецидивний тип – чергування періодів плавного мовлення та мовлення із заїканням.

Прогредієнтний тип – існує тенденція до посилення заїкання. Уся симптоматика мовленнєвого порушення ускладнюється, а стан поступово погіршується.

Список використаних джерел:

Белякова, Л. И. Логопедия : Заикание [Текст] : учебник для студентів вузов / Л. И. Белякова, Е. А. Дьякова. Москва : Академия, 2003. 207 с.

Гуцал Л. Л., Миронова С. П. Теоретичні аспекти та методика подолання заїкання у молодших школярів : навч.-метод. посіб. Хмельницький : Поділля, 2001. 91 с.

Кондратенко В. О, Ломоносов В. С. Комплексний підхід до подолання заїкання у підлітків. Київ : КНТ, 2018. 152 с.

Логопедія: [підручник] / За ред. М. К. Шеремет. – Київ : Видавничий Дім «Слово», 2010. 375 с.

Рібцун Ю. В. Заїкання: підтримка дитини з особливими мовленнєвими потребами в освітньому середовищі : навч.-метод. посіб. К. : ФОП Цибульська В. О., 2023. 272 с.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА СОЦІО-ЛІНВІСТИЧНІ ФАКТОРИ ЗАЇКАННЯ.

Serhii Korniev,

PhD in Pedagogy, Associate Professor

Kyiv, Ukraine

Oleksandr Kozynets,

PhD in Pedagogy, Associate Professor

Associate Professor in Ukrainian State Mykhailo Drahomanov University

Ukrainian State Mykhailo Drahomanov University, Kyiv, Ukraine

PSYCHOLINVISTIC FACTORS THAT CONTRIBUTE TO THE APPEARANCE OF PAUSES IN THE SPEECH OF PEOPLE WITH STUTTERING

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА СОЦІО-ЛІНВІСТИЧНІ ФАКТОРИ ЗАЇКАННЯ.

Тож на які фактори слід звертати увагу?

Рецидивний тип – чергування періодів плавного мовлення та мовлення із заїканням.

Прогредієнтний тип – існує тенденція до посилення заїкання. Уся симптоматика мовленнєвого порушення ускладнюється, а стан поступово погіршується.

Список використаних джерел:

Белякова, Л. И. Логопедия : Заикание [Текст] : учебник для студентів вузов / Л. И. Белякова, Е. А. Дьякова. Москва : Академия, 2003. 207 с.

Гуцал Л. Л., Миронова С. П. Теоретичні аспекти та методика подолання заїкання у молодших школярів : навч.-метод. посіб. Хмельницький : Поділля, 2001. 91 с.

Кондратенко В. О, Ломоносов В. С. Комплексний підхід до подолання заїкання у підлітків. Київ : КНТ, 2018. 152 с.

Логопедія: [підручник] / За ред. М. К. Шеремет. – Київ : Видавничий Дім «Слово», 2010. 375 с.

Рібцун Ю. В. Заїкання: підтримка дитини з особливими мовленнєвими потребами в освітньому середовищі : навч.-метод. посіб. К. : ФОП Цибульська В. О., 2023. 272 с.

Відгуки про нашу роботу